Недостовірна інформація: експерти розказали, як вимагати спростування та захистити репутацію через суд

Заборона на розповсюдження недостовірної інформації

Як пишуть адвокати юридичного агентства Бачинський і партнери, в Україні для заборони недостовірної інформації діє вимога про спростування. Другий варіант — захист честі, гідності та ділової репутації через суд.

Багато онлайн-платформ мають власні інструменти для боротьби з фейками або приниженням репутації. Що стосується заборони через суд, ще до ухвалення рішення по справі, можна добитися тимчасової заборони на розповсюдження інформації.

Способи боротьби з поширенням недостовірної інформації

Для захисту від неправдивої інформації існують досудові заходи як претензія чи вимога про спростування. Ще може бути публічна відповідь, заява, офіційне повідомлення. Дієвим залишається судовий захист. Якщо не допомагає, треба спробувати звернутися до платформ та ресурсів. Можна написати скарги до адміністрацій соцмереж і також запити на видалення контенту. Захист на випередження передбачає укладання угоди про нерозголошення.

Згідно із статею 27 Цивільного Кодексу України, регламентуються два доволі поширених способи захисту особистих немайнових прав:

1) право на спростування неправдивої інформації;

2) право на відповідь.

Під правом на спростування мається на увазі право вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.

Право на відповідь є правом на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права.

Захист прав через суд

Як зазначають адвокати, власник домену і є власником вебсайту та несе правову відповідальність за всі матеріали, розміщені на ресурсі, оскільки завдяки власнику було створено технологічну можливість та умови для розміщення та поширення недостовірної інформації.

Так, згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачем у справах де є поширення неправдивої інформації в мережі Інтернет є автор статті та власник вебсайту. Позивач сам повинен встановлювати автора статті та власника веб ресурсу для подачі позовної заяви. У випадку неможливості знайти автора статті або місця проживання (місцезнаходження) відповідачем у справі є та особа в якої у власності знаходиться вебсайт.

Отож, спростувати таку неправдиву інформацію не дуже й важко — через суд, бо навіть якщо встановити автора допису складно, то встановити власника домену набагато легше — він і буде відповідати за все, оскільки працює презумпція добропорядності (негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного).

Хоча звичайно ефективніше перед початком судових тяжб спробувати все ж таки за допомогою юристів врегулювати ситуацію мирно, адже швидше за все, більшість власників сайтів просто приберуть її, щоб не мати проблем з судами.

Яка відповідальність за розповсюдження фейків

Власникам сайтів за публікацію негативної інформації перш за все грозить публікація спростування, яке постраждала сторона може попросити опублікувати у найрейтинговішому місці (головній чи іншій високо-відвідуваній сторінці), що звичайно не додасть репутації сайту та ще й забирає робочі площі, які могли бути використані під щось інше.

Окрім цього, суд може зобов’язати власника сайту (домену) відшкодувати ще й моральну шкоду (на практиці суми коливаються в обсягах дві-чотири тисячі гривень).